Конопля ГИДРОПОН Новочеркасск

А чо-чо, земляки, приветище-привет! Я тут, ваш братан из Химок, ну и гопник соответственно, решил поделиться со всеми своими разборками по закладкам и знакомствами онлайн. Так держите меня семеро, ведь настала пора для приключений и разврата, наркотики и крутые парни, всё по самому тяному тренду! Я, в общем-то, не алкоголик, на втором курсе колледжа пришла в голову идея взять и попробовать шишки марихуаны. Знаете, она просто растрясла своим ароматом и видом - красота же ахуительная! Вобщем, надо было это дело раскумарить нормально, не зря ведь народ хайпует на этой химке. Как всё началось? Однажды я сидела в контакте, барышня ставит фотку с крутыми пацанами, а на заднем плане яркая трава. Ощущение, что это не просто фотка, а намек - типа, кочаны из марихуаны, ты поняла? А я, такая абышо, начала искать единомышленников, людей, которые осведомлены в этом вопросе и могут мне помочь. Ну и попалась мне одна группа в тему, де срачились наркоманы. Вгрузившись в эту команду, стала учиться новому сленгу и делу, чёт там друзьям с мамами врать про свои планы на вечер. И так, собрав уже достаточное количество знаний, отправилась я на поиски своего первого дилера. Не легкое это было дело, братаны. Ты только представь, я шлялась по мрачным переулкам, встречая только хмурых и бандитских мордацы, которые явно не радовались своей жизни и окружающей их реальности. Вот и наткнулась я на него - своего человека по закладкам. Мужик оказался хитрым лисом, но и я не впервые в этом деле. Выколбасив его информацию, я предложила свою сделку - история, которой даже Гоголь бы позавидовал. Решительна, как леди на верном коне, я раскумарилась на закладку, и участвуя в этой чертовой игре, тратя последние сбережения, я купила свою первую порцию шишек марихуаны. Ну что, преты, какой дальше план действий? Вернувшись к себе в родные Химки, сидя на своей двухъярусной кровати, включила плейлист с качественной музыкой и юзала эту зелень по полной. Я лежу, расслабляюсь, и в то же время тяжело вживаюсь в такое состояние, словно творя собственные законы и правила мира. А еще, сучки, я вас умоляю, не могу не упомянуть мои онлайн-знакомства с крутыми пацанами! Чёт там тусилась я в тематических чатах, и вижу, что в одном из них есть настоящий мачо, которому по-барабану все и вся. Я смотрю на его профиль, и уже по его аватарке было понятно - он тот самый, который требуется мне тут и сейчас. Разговорились мы, и вполне стихийно, как в фильмах, перешли на более личные вопросы. Всё, о чём мечтало моё сердечко, звучало в этой беседе. Он черпает силу в собственном благоденствии, и вот я, уже в этой химической атмосфере, тоже начинаю морально взрывать, представляя его рядом со мной, наслаждаясь моментами, погружаясь в шальные идеи и желания. В общем, вы, чё-мордашки, поняли, как мне удалось заполучить шишки марихуаны и раскумариться на самом деле. А знакомства онлайн со знаковыми пацанами - это уже совершенно другая история. Скажу так, ведь не зря же мир считается безграничным и неисповедимым, раз он дарит нам столь незабываемый опыт.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...